Хто винен в українській “клоунократії”?

Є щось таке, сказати б, лоскотне, приємне для самолюбства журналіста, який все життя звик борсатися у драговині (чи, може, навпаки – дихати озоном?) провінційної журналістики. А саме: вступити у полеміку (нехай заочну) з визнаним метром, котрий давно обтер своїми штанами високі столичні кабінети і чий голос стрясав чутливі мембрани мікрофонів на численних форумах, прес-конференціях і т.д. Тим більше, що він сам дав для цього привід – на порталі з’явилася публікація під назвою “Чи є альтернатива клоунократії?” за підписом Миколи Княжицького. З одного боку, трохи острах бере – ану раптом не виявлюся гідним опонентом самому члену нацрад та міжнародних інститутів… та ще й озброєному Почесною нагородною зброєю (добре, що хоч дискутуватиму не з С. Пашинським). З іншого – а чому б і ні, він же молодший за мене на цілих десять років, то якщо он “накатав” таку довжелезну статтю, то може і я знайду що написати… Об этом сообщает ukropua.in.ua со ссылкой на СМИ.

До речі, розмір отої “Альтернативи клоунократії” був одним із сильних стимулів до того, щоб її… не читати. На це, до речі, вказав читач на коментарі Цензор. нет: “Микола! Краще б Ви публіковали цю статтю кількома невеличкими частинами. Зебіли це не осилять”. Зізнаюся: читати, як колись зразкові радянські студенти в бібліотеках ленінські першоджерела – не прочитав. Лінь, знаєте, та й вік… Декілька разів пробіг очима, намагаючись виокремити ключові моменти.

Найперше: не варто було зазирати у список депутатів нової ВР, щоб дізнатися, до якої політсили належить М. Княжицький – про це переконливо свідчить такий пасаж з його фундаментальної праці (тепер і надалі вимушено вдаватимусь до цитування): “У 2014 році почалося динамічне будівництво державних інститутів, будівництво, яке передбачало реформи у всіх сферах життя держави: від системи національної безпеки і оборони до освіти, медицини і соціальної політики. У гуманітарній сфері нарешті були дані відповіді на “вічні”, як здавалося питання, які роз’єднували суспільство. Підхід до історії, мови та релігії нарешті став відповідальним і державницьким. До того ж вдавалося проводити реформи з допомогою західних партнерів та під контролем громадянського суспільства”.

Звісно, можна почати розлогу дискусію на тему того, в чому ж полягало оте “динамічне будівництво”; чи дані попередньою владою відповіді на “вічні” питання таки справді об’єднали суспільство; у що вилився “відповідальний і державницький” підхід до історії, мови та релігії; як громадянське суспільство контролювало оті реформи (я, як член отого самого суспільства, якось жодного разу не відчув своїх контролюючих повноважень…). Та нехай – припустимо, що всі названі звершення таки справді “мали місце бути” і залишалося лише додати до майже повної картини благоденства і процвітання маленькі штришки, чим… і повинна була зайнятися згуртована команда переобраного президента П.О. Порошенка (як же по-державницьки велично він взяв би до рук булаву на церемонії інавгурації…). Тоді неминуче виникає запитання: чому “великий і мудрий народ з віковічним прагненням до державотворення і самоідентифікації себе як нації”, до того ж – “глибоко віруючий”, а ще – “орієнтований на Європу та її цінності” (цитую солодкоспіви “щирих патріотів” і “державників”) не зважив на усі євроінтеграційні потуги вкупі з томосом, на всі описані М. Княжицьким блискучі здобутки і таки проголосував за “блазня” і “клоуна”? Причому із зовсім непристойним для виконроба “динамічного будівництва” і об’єднувача церков результатом. Чому проти статного Головнокомандувача, який так поважно приймав рапорти військових, проголосували ті, хто перебував на передовій лінії фронту, під ворожими прицілами? У М. Княжицького є своя версія цього: “Привид популізму блукає світом, знищуючи світовий порядок, усталені норми міжнародної політики, військові та політичні союзи”. Даруйте, але про які тоді “реформи з допомогою західних партнерів” йдеться? То все таки “допомога західних партнерів” чи “знищені військові та політичні союзи”? А ще пан Княжицький переконаний, що “все позитивне, що було зроблене впродовж минулих 5 років, …новій владі необхідно було вирубати в корінь та скомпрометувати. В першу чергу, людей, які ці реформи проводили”.

Мабуть, погоджуся. Взяли кляті антидержавники – та й скомпрометували суддю Чауса з його прогресивною технологією консервації валютної “зелені” у слоїках. Дякувати Богові, вдалося якось перепровадити бідолаху до Молдови…

Захотіли непримиренні противники “динамічного будівництва” забруднити добре ім’я вірного соратника гаранта – Гладковського та ще й Свинарчука – і так його спаплюжили, що довелося і відхрещуватися від нього, і з посади звільняти, і… тепер ось Дамоклів меч правосуддя висить над його головою. Не на дуже тоненькій волосині, але таки висить, клятий… А скільки доброго для країни та її обороноздатності могла б ще людина зробити…

У “програмному трактаті” М.Княжицького можна знайти й кавалки, здатні викликати збентеження, а то й зовсім збити з пантелику. Ось наприклад: “Війна стимулювала побудову ефективної армії, сильної держави (та ну! – І.Д.) та патріотизм у суспільстві; “мир будь-якою ціною” підтримує меншість українців, а найактивніші беруть участь у акціях протесту; європейський вибір підтримує рекордна кількість українців, дехто з них через це навіть став виборцем Зеленського (???)” Це що ж означає: відданого прихильника і провідника політики європейського вибору П.Порошенка оці несвідомі “дехто” (таки справді “дехто”?), які прагнуть в Європу, запідозрили у нещирості чи корисливих мотивах настільки, що вибрали Зеленського? А як вам, приміром, отаке: “Автори клоунократії Зеленського… протиставили “бідний народ” панам при владі, використали традиційну нелюбов українців до влади (що правда, то правда – І.Д.), “природжений анархізм”, відсутність критичного мислення у поєднанні з мазохістським поливанням брудом сусідів, держави і нації”. Якщо не помиляюся, поняття “мазохізм” означає отримання аномального задоволення від власних фізичних чи моральних страждань. А як воно узгоджується з “поливанням брудом сусідів”?

Буду відвертим: у мене викликає заперечення багато з того, що робиться нинішньою владною командою; я зовсім не схвалюю перенесення “квартальних” прийомів і методів у політику; на мене огидне враження справили торги “одного з провідних дипломатів країни” Яременка з путанами. Однак на віртуальних політичних терезах вини політичне піжонство, лицемірство і брехливість попереднього правителя наразі значно переважують. У нового ще є шанс щось виправити. Колишньому народ його вже не дасть.

Ех, іронізував на початку про розмір статті М.Княжицького, а сам он, відчуваю, скоро його наздожену. Прикро – менше людей прочитають, адже у мене ім’я зовсім не таке “розкручене”… Тому наостанок наведу кілька відгуків читачів на тому ж Цензор. нет. Зловживаючи авторським правом, процитую однодумців (переконаного противника “Зебілів” згадав на початку):

“Наша пісня гарна й нова…. Хоч би одне нове слово, лише заклики “теснее сплотиться вокруг Порошенко”. Давай далі в тому самому стилі, і ми з радістю побачимо кінець вашого клану казнокрадів та брехунів у вишиванках”;

“Клоун – це той , хто отримав розгром 21-го квітня з різницею в три рази від людини, котра жодного дня не була в політиці… Клоун – це той, чий розгром на виборах 21-го квітня увійде у всі підручники політології як приклад бездарного керівництва державою… Як би тепер клоун не тужився – ніколи він вже не повернеться до керма України, побовтається як лайно в ополонці зі своєю міні-фракцією до наступних виборів у Раду – та й зникне…”;

“На історичному смітнику – чесно заробленому потужною працею по утриманню України в стані хронічної хвороби під назвою “схематоз договорняковий”. І навіть війна не вплинула на ваше нестримне стяжання бабла – ви безнадійні, тому то вам і сказали люди Good bye”.

А оце приберіг вже насамкінець: “Саме такі, як Княжицький, і винні в тому що ЗЕ став президентом! Голоси за Зеленського – це відповідь суспільства на маніакальну жадібність з якою Порох набивав свої кишені. Якщо б прихильники Порошенка вчасно сказали йому: ” Петя, досить красти!”, то і зараз не було б цієї ЗЕленої ганьби!”.

Що ж, можливо… Але, мабуть, пора закінчувати – є ж пістолет у чоловіка. Нагородний…

Ігор Дуда



Джерело статті: “https://zz.te.ua/khto-vynen-v-ukrains-kiy-klounokratii/”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя